tipa_bandera

Історія України

Україно-російські відносини, російський шовінізм та ін.


Previous Entry Share Next Entry
tipa_bandera

Нечуй-Левицький проти Грушевського. "Криве дзеркало української мови".

Є у Нечуя-Левицьго стаття "Криве дзеркало української мови". Там він виступає проти Грушевского, який писав важкою мовою (згожусь, його історія України читається важко), вживав полонізми та русизми, користувався особливим правописом (-ся писав окремо, як в інших словянскьких мовах, що і не прижилось). «Писати треба так, як люди говорять!». Тому не терпів літеру «ї», писав не «їх», а «йих» і т. ін. У заповітах вимагав, щоб так його друкували «на віки вічні». Правописні нововведення вважав «галицькою змовою». Нагадував інквізитора, готового спалити й власні книжки, якщо там буде єресь: «Хай краще згорять, ніж з отаким правописом!».

Дехто намагається використовувати цю статтю НЛ як доказ "полонізції" української мови. Хоча, якщо проаналізувати претензії НЛ, то виявиться, що в сучасній українській мові переважно "перемогли" версії НЛ, або паралельно існують два варіанти.

Цікаво, що "цінителі" цього твору НЛ зовсім не знадують наступний його твір. Ще в Кишиневі написав працю «Про непотрібність великоруської літератури для України та Слов'янщини». Ішлося не про те, що ця література «гірша» за нашу — цінував Лєскова, Толстого, Островського, особливо Щедріна. Але вважав: російська література потрібна для Росії, а нам потрібна своя. Гріх нашої інтелігенції, на думку Левицького, саме в тім, що вона виховалася на російській літературі, яка підмінила власну.

Отож, трохи взнали про Нечуя-Левицького і почнемо читати:

Ми зумисне випишемо хиби в одні публіцистичні статті, проф. Грушевського „На Украіні" (за 1910 рік): „з сочистістю — с соковитістю (соковитий—сонний), ріжні—(різніце волин. слово, — усякові); явища—зьявища (на Украіні кажуть зьявляться, а не являться), на поли—на полі, крови—крові, по ріжним статтям — по різних статтях (великоруссизм), при рівнодушности — при байдужністі (предл. над., а в род. буде — до байдужністи), сумнівати ся, сумнивалися — вагаться; короткозорому — низькоокому; оцінити — оцінувати, відносини — стосунки; на проявах — на проявках, на виявках; суспільности — суспільства; не враховуючи ся — не прилічуючи, не залічуючи, з окрема (і не знаю, що воно таке), попит — запит (спрос), кінець кінцем (великор.—врешті) підпріємство — запопадність; скорше (?) — швидче, рахувати — лічить; під тягарем — під вагою, ваготою; штучною заохотою до книжок— (нічого не розберу! по-украінськи виходе таке зничіння: с искусною, прекрасною, але нічого не виходе); внімком — вийнятком, вилучкою; модним кличем (?) підраховуються нові товариства (не втямлю нічого), затаскані фрази двигачом — ворушилом, ворушильником, (в украiнські мові нема великор. слова — двигать, а є тільки слова — здвигнув плечима; земля двигтить); відчуваеть ся — почувається (народнє слово, приставка від — од, показує, що людина не почуває щось, а одганяє од себе почування); зязує {Це зязав, сятий, кісто вимовляють так ті селяни, в котрих верхня губа дуже коротка й тонка, а зуби чималі, і верхня губа не стуляється с спідньою, щоб вимовить букву в. Таких субьєктів міні трапилось чуть на віку тільки двох. Тикон Карук (літинск. пов), отак говорив, і ще й до того каже він: гива, (ива), гиндик. Це якась ганжа в органах мови, од чого залежиться й чудна вимова деяких слів.} новим зязком— (звязує новим звязком), цінитель,— цінувальник (цѣнить — цінувать).

Грушевский Нечуй-Левицький Сучасна українська мова
з сочистістю с соковитістю зараз вживається "з соковитістю"
ріжні усякові зараз вживається "різні" і "усякі/всілякі". Обидва варіанти змінились.
явища зьявища є як "явище" так і "з'являтись".
на поли на полі зараз лише "на полі"
крови крові зараз лише "крові"
по ріжним статтям по різних статтях (великоруссизм) зараз "різні статті (видатків/кодексу)"
при рівнодушности при байдужністі зараз "при байдужості". Але ближче до Нечуя.
сумніватися, сумнивалися вагаться зараз два варіанти, і "сумніватись" і "вагатись"
короткозорому низькоокому зараз лише "короткозорість"
оцінити оцінувати без контексту не зрозуміла претензія. "Оцінити", і "оцінювати".
відносини стосунки обидва варіанти
на проявах на проявках, на виявках зараз є і "проявляти" і "виявляти". Обидва варіанти змінились
суспільности суспільства зараз "суспільства"
не враховуючи не прилічуючи, не залічуючи Зараз обидва варіанти, але "враховуючи" вживається частіше
з окрема … (і не знаю, що воно таке) тепер "зокрема" ( рос. в частности)
попит запит (спрос) є "попит" (рос. спрос) і "запит" (рос. запрос)
кінець кінцем врешті досі існує калька з російської "кінець кінцем", але літературне "врешті. Тут мова про русизм у Грушевського.
підпріємство запопадність без контексту незрозуміло. Є "підприємство" і "запопадливість"
скорше швидче я надаю перевагу слову "швидше", а "скоро-скоріше" сприймається як русизм, але слово є в словниках.
рахувати лічить зараз обидва слова в словниках (але не "лічить" а "лічити"), але в розмовній мові переважає "рахувати".  Але при цьому "відлік, облік, перелік" і тп.
під тягарем під вагою є два варіанти
внімком вийнятком, вилучкою зараз «виняток» і «вилучати»
двигачом ворушилом, ворушильником Зараз «двигун»
відчуваеться почувається вживаються два варіанти
цінитель цінувальник Вживаються два варыанти, добавився «поцыновувач». Але «цінитель» сприймається як русизм.


Як бачимо, кілька варіантів із Грушевського прижилось замість пропонованих НЛ, так само і деякі варіанти Грушевського не потрапили в літературну мову (та я взагалі їх не чув). В основному існують обидва варіанти. От ще один "розбір польоту" від НЛ:

От така достоту мова проф. Грушевського і в його Iсторіі Украіни, і в його статтях в Літ. Наук. Вістникові. От ще зразець його мови в статті „Два ювілеі" в Літер. Науков. Вістникові. Річник (Рочник) II. Книж. III. 1911 р.:

„Річниця (1) смерти нашого найбільшого поета тісно й нерозривно (великорус.) (2) зязана з річницею визволеня селянства на Украіні. Маніфест про визволеня (визвоління) (3) був підписаний 19 лютого стар. стіля тиждень (за тиждень) (4) перед смертю Шевченка, але опублікованя (оповіщення) (5) його відложено (одкладяно, а по великорус, — отложено) (6) на першу неділю посту, і Шевченко напружено чекаючи (ждучи) (7) сього (цього) (8) многоважного акту і сильно (дуже) (9) дражнячги ся (? с кого ж то він дражнився, чи прозивався, чи с кимсь лаявся?) (10), від того проволікування (певно великорус, проволочки, бо по-укр. волокти, проволокти значиться — щось тягти по землі або проволокти) (11) вмер серед свого сподіваня (можна вмерти серед хати, серед двора, серед ночі — вночі, а не серед думок та сподіваннів. Певно автор мав на думці сказати: — в час сподівання) (12). В один час пішла по Украіні поголоска (це б то певно чутка, бо поголоска — це поговір, оббріхування, недобра слава) (13), про свободу і сумну утрату. Память визволеня (визвоління) (14) сплела ся з образом чоловіка, котрий як ніхто відчув (? певно почував, почутив) жах і огиду кріпацькоі (панщанноi) (15) неволі і т. д.

Проаналізую претензії Нечуя-Левицького:

1 - тепер вживається як "річниця" так і "роковини".
2 - "нерозривно" вживається досі, але свого варіанту НЛ не дав
3 - тепер змішаний варіант "визволення".
4 - стилістична претензія
5 - тепер і "оповістити" і "опублікувати", але значення різні.
6 - тепер "відкладено", але ближче до НЛ
7 - тепер і "чекаючи" і ждучи", але переважає "чекати".
8 - тепер по НЛ "цього".
9 - тепер і "сильно" і "дуже", хоча "сильно" виглядаж як русизм (але є і в болгарській, македонській та ін. сл. мовах).
10 - дійсно незрозуміло, що Г. мав на увазі
11 - "проволочка" - дійсно русизм від Г. Але свого варіанту НЛ не демнструє. В сучасн. мові "зволікати-зволікання".
12 - стилістична претензія
13 - НЛ повністю правий. "Пологос" - одне значення, "чутка" - інше.
14 - ні вашим ні нашим - тепер "визволення".
15 - є "кріпацтво" і "панщина", але вживаються по різному.

Але навіть у гніві Нечуй-Левицький зумів признати вдалі неологізми із Галичини:

За ввесь час, одколи розвивається галицьке пісьменство, я знайшов у йому тільки трохи білше десятка неологізмів, слів вищого порядку, складяних добре і вдатно, як от: переважно, здійснити (исполнить, осуществить на дѣлѣ), вражіння, переважувати, зміст, вплив, пересвідчитись, неможливий і т. д. котрі й я вживаю в писанні. Решта неологізмів, як от виведяних с польского коріня, невдатна і зробляна не аналогічно с складом народніх слів, як от: завдяки, рухіня, відруховність, проява, виява, розвій, (проявок, виявок, розвиток), руханковий і т. д.

До речі, те, що він перерахував в останному реченні - так і не потрапило в сучасну літературну українську мову. Ці слова мені не доводилось чути навіть від старих сільських жителів Галичини.

Опісля нищівної критики Грушевського НЛ подає тих, кого він вважає кращими знавцями мови:

Зразці науковоi мови нам (і галичанам) дали вже писання Драгоманова, проф. Пулюя, проф. Студінського, Ом. Огоновського, Олек. Барвінського, д. Комарова, д. Єфремова, д. Лотоцького, проф. Кримського, Леон. Пахаревського, Т. Осадчого, д. Яворніцького й инчих. I украiнцям, і галичанам треба йти сьлідком за ними, а не сьлiдкомъ за проф. Грушевським та чудернацькою ніби-то науковою мовою Львівських „Записок наук. товариства". Цю мову треба зовсім занехаять, як невдатну, нечисту й черезъ те чудну, обважняну то великоруськими, це б то старокиівськими словами, ломоносовщиною, то неологізмами, виведяними то с польського коріння, то з великоруського, якимись — річницями, наріжними камінями, двигачами, рухінями, настріями (направа), устроями, тяглістями, і. т. д.

З галицьких пісьмеників вже добренько виправили свою мову д. М. Венгжин, Юр. Сірий, д. Порш, д. Рудніцький, (Кор. географія Украіни), д. Стефаник, д. Олекса Ремез, („Ковбок. Літ. Наук. В. 1911, кн. III). Його карпатська казка, „Ковбок" написана талановито й гарною украiнською мовою, тільки шкода, що він не ставить принаймні в скобках значіння декотрих карпатських слів, як от — ледінь (по—венгерський) парубок, молодець, планина — рівні терраси на горах, босаги (сакви), працюючи в бутинах та при дарабах, (цього й я не розумію). Шкода, що усі ці пісьменики дають неприємне галицьке обличчя своi мові словами, падіжами й приставками - від, сей, майже (сливе), житє, в житю і т. д. І тільки д. Микола Венгжин та буковинська поетка Ірма Остапівна зовсім добре виправили свою мову й пишуть простою кулішівкою.

...Я кажу, що в Германіі є навить закон, щоб вчителі вчили в сільских школах такою мовою, якою говорять йіх вченики, це б то говіркою тієі місцини, доки навчять школярів читати й писать, а не книжньою мовою, котра од часу Лютера за 300 год вже далеко одійшла од народньоі мови по всі Германіi.

Чомусь "поціновувачі" цього твору НЛ намагаються не згадувати, що як він ревно виступав проти полонізмів - так само ревно протестував і проти русизмів:

...„Світло" своєю негарною, нечистою мовою може зучить йіх до такоi мови, якою само по собі не говорять йіх школярі. I... тоді вийде, що ця ламана мова в школі буде все одно, що й... „великорусскiй языкъ".

...До ціх змішаних часток своєі мови проф. Грушевський додає ще й чимало слів з сьогочасноi великоруської мови без усякоі потреби й тулить йіх в своі писання механично, по звичці, тільки через те, що ці слова, напхані школою, лежять напохваті в голові.

...Окрім слів тепер ніби-то великоруських, але забраних Ломоносовим з украінськоі книжньоі мови украiнських вчених ХVIII і XVII віків, в історіі д. Грушевського трапляється багацько слів, забраних с сьогочасноi великоруськоi книжньоі мови та й чужоземських

...В його безліч великоруських слів, так що на двох рядках слів доконче стремить одно або й білше великоруських слів.

...Окрім чудернацькоi мови д. Євшана та М. Дорошенка, чудною дивовижною мовою пише своі статті і д. Ів. Кревецький. Ного стаття: „М. Добролюбов і Украіна" написана якоюсь мішанкою, сливе по-половині украiнською й великоруською мовою. В ці статі д. Кревецького стільки великоруських слів, скільки і в д. Грушевського, коли й не білше...

...Окрім того в автора багацько великоруських слів, як у проф. Грушевського.

...А вчителі повинні примитиковувать свою мову до готового природнього запасу в головах дітей, до мови школярів, а не до книжньоі галицькоi чи великоруськоi мови.

...Розуміння віри заслоняні для його стародавньою церковнославянською мовою, зовсім незрозуміливою; школа й просвіта заслоняні другою заслоною — великоруською мовою.


Висновок:
Практика адаптації народної мови до "високого стилю" (ще Ломоносов класифікував народну російську мову як низький стиль, а церковнославянську - як високий) доволі поширене явище. Звісно, було б цікаво, якщо б замість виразу
«старанно уникав» було б по НЛ:: «Я сказав би: падковито одмикував — це чисто народний київський вираз». Казав не «негативне», а «відкидне», не «позитивне», а «покладне». Але все одно це не була б російська мова чи калька, тому намагання використати НЛ в своїх пропагандистських цілях все одно виглядає смішно. Особливо беручи до уваги, що Нечуй-Левицький виступав проти русизмів.


Buy for 80 tokens
Buy promo for minimal price.

  • 1
Чому НЛ російську мову називає великоруською мовою?

Така термінологія, хоча у різних людей вона була різною.

  • 1
?

Log in

No account? Create an account