June 20th, 2019

Россия не любит чистых национальностей, 1865 г.

В советское время Москва занималась тем же:

«Наше правительство, не любя чистых национальностей, всегда старалось мешать и тасовать их елико возможно. Разрозненные племена бывают кротче, и, видно, правительственный желудок удобнее переваривает смешанную кровь, в ней меньше остроты!».

Герцен А. И. Освобождение крестьян в России и польское восстание. «Колокол». Лондон, 1865, ч.195, с.1602

Buy for 50 tokens
Buy promo for minimal price.

Российский чин выше национальности, 1865 г.

Очень часто можно встретить нелепые аргументы "а вот Брежнев был украинцем" (и был против украинского языка) или "Хрущев был украинцем", мол, зачем вы критикуете антиукраинские действия московского советского режима, это в т.ч. украинцы делали. Проще всего ответить на это цитатой из классики:


«Неужели вы, литераторы, публицисты, профессора, до сих пор еще не поняли, что чин превыше всякой национальности, что он сглаживает и уравнивает все народные особенности и недостатки, абстрагируя и потенцируя бренную человеческую личность? Неужели вы еще не знаете великого таинства государственного помазания, в силу которого и еврей, и магометанин, дослужившийся до полковника, может не только учить своих русских подчиненных христианским обязанностям, но и управлять их религиозною совестью? Да где же вы живете, на какой планете? Идеал чиновника — не помнящий родства. Или вы полагаете, что только русский способен дойти до такого незлобия сердца?»

(Герцен А. И. Освобождение крестьян в России и польское восстание. «Колокол». Лондон, 1865, ч.195, с.1602).


Как принимали закон для русификации украинских школ, 1958 г. Ч2.

Украинская элита немного, извините за просторечие, офигела от сказочных кремлевских предложений описанных в предыдущей статье. Они и без этого говорили о русификации Украины. Вот пример из докладной записки «Про недоліки у творчій і організаційній роботі Спілки радянських письменників України» от 21 ноября 1958 г., адресованной руководству ЦК партии:

«Критикуючи як у приватних розмовах, так й у виступах на письменницьких зборах, нарадах окремі недоліки, що мали місце у зв’язку з культом особи в культурному будівництві в республіці, деякі письменники, як, наприклад, М.Шумило, Л.Забашта, В.Швець, В.Минко, В.П’янов, С.Крижанівський, висвітлюють ці недоліки тенденційно однобічно, в перебільшеному вигляді, припускають твердження, які об’єктивно перегукуються з ворожою буржуазно-націоналістичною пропагандою. Головним пунктом усіх цих розмов та виступів є те, що на Україні у післявоєнні роки нібито проводиться свідома політика русифікації, занепадає українська національна культура».

Жаловаться на то, что люди говорят правду — это так по-советски! Забегая наперед скажу что именно русификаторские законы 1958-59 годов (наряду с преследованием за выдуманный национализм) стали причиной появления движения шестидесятников, деятельность которых помогла добить совок в конце 1980-х. 

Итак, против принятия этого закона украинские писатели начали бурную деятельность, задействовали свои депутатские полномочия:

Collapse )

Как принимали закон для русификации украинских школ, 1958-1959 г. Ч3.

Ч1, Ч2. Продолжение: 

В Части 2 мы остановились на том, что высокая комиссия пришла к выводу, что в УССР изучение украинского и русского языков есть обязательным. Вот какой была эта статья №14 по состоянию на 23 марта 1959 г. 

«Встановити, що в усіх типах шкіл Української РСР, в яких навчання проводиться українською або російською мовами, вивчення української і російської мов є обов’язковим. Порядок вивчення української мови учнями, які прибули з інших республік, встановлюється Радою Міністрів УРСР. У школах з іншими мовами навчання (молдавською, польською, угорською – М.П.) вивчення російської мови є обов’язковим»

Кому-то в ЦК такой вариант очень не понравился. Прошло две недели и оттуда выбросили обязательное изучение украинского языка, сделали упор на необходимости изучения языка РСФСР, саму статью переименовали на №9 и расширили. Вот такой была эта статья №9 по состоянию на 7 апреля 1959 г. 

Collapse )

Почему в Чехии на производстве чешский язык а в УССР - русский? Письмо в ВС СССР, 1957 г.

Главный вопрос к русским поработителям УССР от товарища Юрия Назаренко был простой: «где вы такое видели, чтобы ВУЗы государства не использовали свой язык?». Современных русские шовинисты любят нести ахинею, что русский язык на производстве был нужен для того, чтобы производство лучше развивалось. Но в Чехии и без русского языка производство и культура производства выше чем в русифицированных республиках. 

Свое обращение «О национальных языках в братских республиках» филолог Юрий Назаренко направил в канцелярию Президиума Верховного Совета СССР, оттуда его спустили в канцелярию Совета Министров УССР. Итак:

Collapse )

Лучшее советское образование! Учителя не знают языка и не могут приступить к работе, 1960 г.

Сказочная история. Савецкая! Харьковский университет подготовил учителей. Министерство образования УССР направило 26 из них в Ивано-Франковскую (тогда еще Станиславскую) область. Это Западная Украина, если кто не в курсе. Из 26 направленных приехало только 5. И те не смогли приступить к работе поскольку не знали украинского языка, а в вузах савецкой Украины знание украинского языка считалось не обязательным. А иногда и излишним:

Так, наприклад, завідувач Станіславського облвно Федоров на республіканській нараді активу працівників народної освіти 18–19 серпня 1960 р., нарікаючи на брак учителів, зробив закид на адресу Міністерства освіти республіки, яке направило в область 26 випускників Харківського державного університету. Натомість за направленням з’явилося лише 5, які категорично заявили:
«Ми не знаємо української мови, ми не можемо читати українською мовою. Ми тільки російську мову вивчали». Формально вони з’явилися до місця направлення, але до роботи так і не приступили.

Джерело, ст. 17

Единым языком в СССР будет русский, зачем вы печатаете украинские книги? Позиция Госкомпрессы, 1965г

Госкомпрессы СССР плевать хотело национальные языки русской тюрьмы народов, они уже жили в мечтах где одиннарот и одинязыг. Язык, само собой, русский. Они даже не стеснялись об этом говорить:

...голова Державного комітету по пресі при Раді Міністрів УРСР І.Педанюк, котрий 27 лютого 1965 р. повідомляв ЦК Компартії України: «…Деякі відповідальні працівники Державного комітету Ради міністрів СРСР по пресі проводять неправильну лінію щодо розвитку преси союзних республік, яка видається не російською мовою…»

Як приклад, у документі наводилася позиція голови Держкомпреси СРСР П.Романова, котрий на всіх засіданнях Державного комітету й нарадах націлював на обмеження видання літератури мовами народів республік, посилаючись при цьому на «прискорення створення в нашій країні єдиної соціалістичної нації, вважаючи, що мова такої нації повинна бути російською». Позицію Держкомпреси СРСР поділяли працівники органів державного управління. Старший редактор комітету В.Хомякова, що вела видавничу справу в УРСР наприкінці 1964 р., запитувала в одного з працівників Держкомпреси України: «Чому Ви видаєте підручники українською мовою? Адже українська мова близька до російської

Позиция "зачем вы издаете учебники на украинском" весьма хорошо чувствовалась, посмотрите ссылку ниже (В тему).
Джерело. ст. 154 Бажан О.Г "Наростання опору політиці русифікації в УРСР"

В тему: (посмотреть как реализовывалась позиция Госкомпрессы): Радянська статистика русифікації з 1950 по 1963 р.

Писати українською фінансово невигідно, 1960 р.

Виявляється існувала проблема, коли письменники УРСР (та ін. нацреспублік) заробляли менше росіян: 

Українські видавництва не мали права без дозволу з Москви здійснювати переклади творів українських письменників і видавати їх на своїй поліграфічній базі. Не стимулювала розвиток української (як і інших національних) літератури постанова Ради Міністрів РСФСР №530, видана ще 7 квітня 1960 року "Про авторські гонорари за літературно-художні твори", згідно з якою авторам з національних республік виплачувався гонорар лише 60% від загальної ставки. Неодноразові звертання членів Спілки письменників України Л. Дмитренка, П. Загребельного, О. Гончара до секретаря ЦК КПРС П.М. Демичева з цього приводу на мали ніяких наслідків. Парадоксальність такої ситуації полягала ще й у тому, що "національний автор ставиться у невигідне становище не лише в порівнянні з положенням письменника, котрий пише російською мовою, але навіть з положенням перекладача, який у даному випадку отримує дві ставки по 100%, а в грошовому виразі більшу суму, ніж автор перекладеного твору".

Цікава ситуація, але більш детально розкопати її складно, цю постанову № 530 не знайшов. Окрім того вона мала бути адаптована до національних республік, і ранні версії адаптації відсутні в інтернеті. Знайшов лише постанову для УСРС 1989 року, там вроді все вирівняли:

Collapse )

Русификации городов и сел на примере библиотечного фонда СССР, 1988 г.

Итак,  идет завершение процесса русификации путем скорого распада тюрьмы народов. В Москве думают, что все еще в процесс, вскоре примут официальный статус русского языка в СССР. А пока посмотрим, как русифицирована культура в библиотечных фондах:

Народное образование и культура в СССР. Статистический сборник. - М.: Финансы и статистика, 1989.
Народное образование и культура в СССР. Статистический сборник. - М.: Финансы и статистика, 1989.

Понятное дело, в РСФСР языки коренных национальностей в рамках статистической погрешности. В Украине сильно заметна русификация городов, но в селах расклад 50 на 50. А вот в Белоруси даже в селах все печально — хуже чем в украинских городах. Казахстан вообще впереди всех по русификации городских библиотек. А вот Литва достойна восхищения. 

Предыдущая статья по статистике --- Следующая статья

Источник. стр 247 (стр 7 раздела Культура). 

В тему: Тотальная русификация детских библиотек Украины, 1969 г.