Как советы "Кобзарь" сокращали, и во Львове украинский язык отменяли.

История многослойная, от 60-х до конца 70-х. Но я и не подозревал, что в СССР «Кобзарь» редактировали, считали его опасным. Итак, Гончар описывает, что был в УССР такой кремлевский ставленник как Маланчук (секретарь ЦК КПУ по идеологии). И этот товарищ отметился многими украинофобскими «подвигами», один из которых — удаление нескольких поэзий Т. Шевченка из «Кобзаря». Когда после изгнания Маланчука снова выдали обрезанный «Кобзарь» получился скандал:

О. Гончар, "Щоденники", ст. 413, Том II, 2003 р.
О. Гончар, "Щоденники", ст. 413, Том II, 2003 р.

Ха, совок повторил «успехи» Российской империи! Годом ранее О. Гончар с превеликим удовольствием описал как на пленуме ЦК выгоняли Маланчука с должности идеолога (в этом случае даже не посетовал на русский язык на заседании):

О. Гончар, "Щоденники", ст. 369-370, Том II, 2003 р.
О. Гончар, "Щоденники", ст. 369-370, Том II, 2003 р.

А вот как в Вики описывают запрет Маланчуком украинского языка во Львовской области:

У грудні 1964 — лютому 1967 р. — секретар Львівського обласного комітету КПУ. Перебуваючи на посаді секретаря Львівського обкому КПУ з ідеології, набув слави теоретика й борця з українським націоналізмом, самочинно призупинивши на території Львівської області рішення про обов'язкове введення української мови у вищих навчальних закладах. У розріз з політикою тодішнього керівництва ЦК КПУ секретар Львівського обкому Валентин Маланчук надрукував у Москві кілька статей, де боротьбу з націоналізмом розглядав як основне завдання компартії.

Перший секретар ЦК КПУ Петро Шелест різко відреагував на виступ Маланчука, але просто зняти Маланчука з роботи не зміг, бо той здобув підтримку кремлівських ідеологів. Тому Шелест у лютому 1967 році перевів Маланчука на посаду заступника міністра вищої та середньої спеціальної освіти Української РСР, що в тодішніх умовах фактично означало зупинення партійної кар'єри. Офіційним ґрунтом до усунення Маланчука послугувала його груба поведінка зі львівською науковою та творчою інтелігенцією.

Если вы не  в курсе, то в 1953 году было постановление пленума ЦК КПУ о том, что надо приостановить русификацию ЗУ. Потом, в 1965 году было требование секретаря ЦК КПУ А. Д. Скабы в три месяца перевести все ВУЗы на украинский язык. Оказывается Маланчук лично этот процесс остановил. В российской Вике это описывается особенно метко:

Находясь на должности секретаря Львовского обкома КПУ по идеологии, приобрел славу теоретика и борца с украинским национализмом, приостановив на территории области решение об обязательном введении украинского языка в высших учебных заведениях.

Что и требовалось доказать — для совка (для России) разговор на украинском = украинский национализм. Национализм = зло. Украинский язык = зло.

З.Ы. О. Гончар это дело так не оставил, и пошел по кабинетах, чтобы отбить полный «Кобзарь»:

О. Гончар, "Щоденники", ст. 415, Том II, 2003 р.
О. Гончар, "Щоденники", ст. 415, Том II, 2003 р.

  Партийные чинуши невзлюбили О. Гончаря за его назойливость:

О. Гончар, "Щоденники", ст. 416, Том II, 2003 р.
О. Гончар, "Щоденники", ст. 416, Том II, 2003 р.

Общество тоже не игнорировало сокращение «Кобзаря», задавало вопросі на литературных вечерах:

О. Гончар, "Щоденники", ст. 427-428, Том II, 2003 р.
О. Гончар, "Щоденники", ст. 427-428, Том II, 2003 р.

Вопрос был на слуху в среде интеллигенции. И долго мусолился:

О. Гончар, "Щоденники", ст. 439, Том II, 2003 р.
О. Гончар, "Щоденники", ст. 439, Том II, 2003 р.

Уже 1981 год, вопрос не решен:

О. Гончар, "Щоденники", ст. 455, Том II, 2003 р.
О. Гончар, "Щоденники", ст. 455, Том II, 2003 р.

UPD. Для прикладу, Маланчук викинув із Кобзаря поему «Великий Льох».

В тему: О. Гончар усвідомив, що живе в завойованій країні і Росія руйнує націю, 1979 р.

Джерело

Buy for 50 tokens
Buy promo for minimal price.

Error

Anonymous comments are disabled in this journal

default userpic

Your reply will be screened